путін блокуючи порти хоче зробити масовий голод

Сільське господарство та промисловість — 4.06.2022 - 10:00 — RomanK Переглядів: 8534

Поділитись:

Думка в американській аналітичній організації Atlantic Council старшого наукового співробітника Стокгольмського форуму вільного світу і професора Джорджтаунського університету Андерса Ослунда.

3830_1473428277_35065f06bd7b3c71a76c264fb.jpg (92.55 Kb)

Війна Путіна - це також війна за глобальну продовольчу безпеку. У лютому 2022 року Росія заблокувала всі чорноморські порти України, якими йшли всі її експортні вантажі. Порти залишаються закритими і жодних перспектив їх розблокування не видно.

Відмова від розблокування портів на Одещині призведе до голоду, дестабілізації та масової міграції по світу

"Коли така країна, як Україна, яка вирощує достатньо їжі для 400 млн людей, йде з ринку, це створює ринкову нестабільність, яку спостерігаємо. Відмова від розблокування портів на Одещині буде оголошенням війни глобальній продовольчій безпеці. Це призведе до голоду, дестабілізації та масової міграції по світу", - каже виконавчий директор Всесвітньої продовольчої програми ООН Девід Бізлі.

В останні роки доходи України від експорту товарів та послуг зросли завдяки буму сільськогосподарського виробництва і росту цін на сировинні товари. Вони зросли з $124 млрд у 2020 році до рекордних $166 млрд у 2021 році, а ВВП України становив $200 млрд. Частка сільського господарства в експортному доході України збільшилася з 26% у 2012 році до 45% у 2020 році.

Росія ще більше посилила продовольчу кризу, розбомбивши і спаливши зерносховища на півдні та сході України, викравши сотні тисяч тонн зерна та експортувавши його на своїх кораблях, насамперед, до союзної Сирії.

Війна Росії з українським експортом зерна не має продовжуватися. Колективному Заходу слід відкрити чорноморські порти України, насамперед, великі в Одесі, щоб пом'якшити кризу в країнах, які страждають від браку їжі, а також дати Україні можливість продати 28 млн тонн зерна, яке лежить у неї на складах.

Україна – світова житниця
До приходу комунізму Україна була житницею світу. Після приватизації сільськогосподарських земель у 2000 році вона знову стала такою. Виробництво зерна різко зросло, і зараз Україна зосереджена на сучасних зернових культурах - кукурудзі, пшениці, сої, ріпаку та олії.

Україна є великим виробником багатьох зернових культур. У 2021 році вона виробила 86 млн. тонн зерна. У 2019 році виробила 35,9 млн. тонн кукурудзи. Вона була п'ятим за величиною виробником кукурудзи після США, Китаю, Бразилії та Аргентини, виробляючи 3,1% усієї кукурудзи у світі. Україна виростила 28,4 млн. тонн пшениці, або 3,7% світового виробництва, посівши сьоме місце після Китаю, Індії, Росії, США, Франції та Канади.

Роль України як експортера зерна набагато вища, бо інші великі виробники, дуже великі країни, самі споживають більшу частину своєї продукції

Роль України як експортера зерна набагато вища, бо більшість інших великих виробників – це дуже великі країни, такі як Китай, Індія, США, Індонезія та Бразилія, які самі споживають більшу частину своєї продукції. У 2019 році 42% світового експорту соняшникової олії припадало на Україну, а також 16% всього експорту кукурудзи, 8,9% всього експорту пшениці та 9,7% експорту ячменю. Через швидке зростання сільського господарства України роль країни як експортера зерна швидко зросла.

Найбільша увага приділяється пшениці, оскільки вона має вирішальне значення для країн, що економічно розвиваються. Хліб – їх основний продукт харчування. Завдяки сільському господарству, що неухильно покращується, експорт України зріс. За рік до липня 2021 року міністерство сільського господарства США оцінило український експорт пшениці у 23,5 млн. тонн. Цей експорт був поширений у багато країн Азії, Близького Сходу та Північної Африки. Основними одержувачами були Індонезія, Єгипет, Пакистан, Бангладеш, Марокко, Туреччина, Ємен, Туніс, Лівія, Ліван та Філіппіни. Ці країни, швидше за все, постраждають від нового дефіциту пшениці.

Кукурудза – другий важливий експортний пункт серед зерна. Україна має майже ідеальні умови для вирощування кукурудзи. Її виробництво виросло у геометричній прогресії. За рік до липня 2021 року міністерство сільського господарства США оцінило український експорт кукурудзи у 34 млн. тонн. Експорт кукурудзи йшов в іншому напрямку, в дещо багатші країни, тому що кукурудза в основному використовується як корм для тварин. В останні роки основним ринком збуту для України був Китай, який у 2020-2021 роках купив 8,4 млн. тонн цього зерна. Іншими покупцями були Іспанія, Нідерланди, Єгипет та Іран.

Щільний світовий ринок зерна
В останні роки світовий ринок зерна швидко стискається через проблеми у багатьох частинах світу, які багато в чому пов'язані зі зміною клімату. Двома великими позитивними винятками були Росія і Україна. Внаслідок цього світові ціни на зерно сильно зросли. Ціни на пшеницю подвоїлися з початку 2021 року - приблизно з 200 євро за тонну на початку 2021 року до 400 євро за тонну зараз.

Їжа – делікатне політичне питання. Оскільки політики прагнуть утримувати ціни на продовольство на низькому рівні, вони залишатимуть дефіцитне зерно вітчизняного виробництва вдома. Понад 20 країн заборонили експорт продуктів харчування, зокрема великі виробники - Індія та Індонезія. Швидше за все, так само вчинять інші, що ще більше посилить нестачу зерна у світі.

У міру того, як глобальний ринок зерна стає все більш нестабільним, багато традиційних експортерів забороняють експорт, щоб підтримувати низькі внутрішні ціни та уникнути політичної напруги. Оскільки вони забороняють експорт, світові ціни продовжують рости, і найбільше страждають економічно слабкі країни.

Як Україна може доставити зерно на ринок?
Із загального обсягу виробництва зерна в Україні, що становить близько 86 млн. тонн у 2021 році, близько 28 млн. тонн застрягли в українських портах через російську морську блокаду. Київ має обмежені можливості для зберігання і після деякого часу більша частина зерна гине. Крім того, нові посівні та інші роботи вимагають фінансування, а українські аграрії повинні мати змогу продати зерно, щоб отримати гроші під урожай наступного року.

На Штутгартській конференції "Великої сімки" 12-14 травня міністр аграрної політики України Микола Сольський виклав ситуацію: "Через блокаду українських портів 7 млн тонн пшениці, 14 млн тонн кукурудзи, 3 млн тонн соняшникової олії, 3 млн тонн соняшникової шроту та інших культур не надійшло на світовий ринок".

Зазвичай Україна експортує 6-7 млн. тонн на місяць через чорноморські порти, але вони заблоковані, і росіяни не збираються їх розблокувати.

Український експорт упав на 58%, а імпорт на 76% з березня 2021 року до березня 2022 року

Український експорт упав на 58%, а імпорт на 76% з березня 2021 року до березня 2022 року, що відображає те, наскільки руйнівно російська війна перешкоджала виробництву та транспортуванню товарів в Україні.

Україна не має альтернативних морських портів для більших обсягів зерна. Залізничні або автомобільні перевезення можуть здійснюватися через Польщу або Румунію до польського порту Гданськ, литовського порту Клайпеди або румунських портів на Дунаї або Чорному морі. Наразі ці альтернативні маршрути можуть задовольнити лише близько однієї десятої від потреби, 400-500 тис. тонн на місяць, але обсяги можуть зрости до 2 млн. тонн на місяць, за словами українських агроекспертів. Але затримки там суттєві та дорогі. Затримки спричинені як вузькими місцями в інфраструктурі, так і надмірним прикордонним контролем. Залізничним перевезенням перешкоджає широка колія України, що відповідає залізницям Росії, Білорусії та країн Балтії.

Додаткові витрати на транспортування зерна до Гданська або Клайпеди - 30%. Ця ціна не висока, але пропускні потужності крихітні

Альтернативні транспортні маршрути громіздкі, малі та дороги. Зазвичай транспортування зерна до чорноморського порту коштує українському виробнику зерна приблизно 10% від ціни. Опинившись там, один із великих міжнародних зернових трейдерів купує зерно і забирає собі. Зараз додаткові витрати на транспортування зерна до Гданська або Клайпеди становлять близько 30%. З огляду на те, що європейські ціни на зерно подвоїлися за рік, це не надзвичайно багато, але потужності залишаються крихітними - скільки б український експорт не надходив у ті порти, навряд чи це допоможе пом'якшити глобальну продовольчу кризу.

Єдиний суттєвий варіант експорту зерна – через українські чорноморські порти, насамперед одеські порти. Іншої життєздатної альтернативи немає.

Обвинувачення Росії у руйнуванні та пограбуванні
Кремль аж ніяк не ігнорує глобальну продовольчу кризу. Навпаки, вирішив посилити і використати його. Російські війська навмисно бомбили і спалювали українські елеватори, склади добрив, сільськогосподарські угіддя та інфраструктуру.

Росіяни крали зерно у промислових масштабах. Заступник міністра сільського господарства України Тарас Висоцький заявив на початку травня, що росіяни експортували 441 тис. тонн зерна із чотирьох окупованих областей: Запорізької, Херсонської, Донецької і Луганської. Вони перевозили вкрадене зерно на вантажівках до Новоросійська - головний порт Росії на Чорному морі. Або у Севастополь – головний кримський порт.

Потім відправляють зерно через Босфор до середземноморських портів. Порти на Кіпрі та Лівані відмовилися приймати крадене зерно, у той час як союзник Росії Сирія приймає. Проте Висоцький стверджує, що на знову окупованій території зберігалося лише 1,5 млн. тонн зерна.

Путін має тривалу історію особистої участі у великих корупційних операціях та, як повідомляється, контролює елементи війни в Україні на мікрорівні.

Як можна зупинити російську блокаду українських портів на Чорному морі?
З початку лютого Росія заблокувала всі морські порти України без будь-яких законних підстав чи засобів правового захисту. Тільки за перший місяць війни російський військово-морський флот атакував не менше восьми цивільних комерційних вантажних суден, а одне естонське затонуло, ймовірно, підірвавшись на міні. Ці тривожні події привернули мало уваги світу. Росія замінувала усі українські порти сотнями мін. Три країни НАТО навколо Чорного моря, Болгарія, Румунія і Туреччина повідомили, що незакріплені міни досягли їхніх територіальних вод.

Половину українського експорту складає зерно, тому блокада позбавила Україну приблизно половини експортних надходжень.

Надто довго неоголошена російська блокада всіх чорноморських портів України не привертала уваги світової спільноти, незважаючи на негативні наслідки і відсутність судового розгляду. Оскільки половину українського експорту становить зерно, блокада позбавила Україну приблизно половини експортних надходжень, що додало серйозного економічного аспекту до повномасштабної війни Кремля проти України. У поєднанні з потенційним ефектом голоду для приблизно 47 млн. людей, серйозність російської блокади не можна недооцінювати.

Москва правильно оцінює, що блокада є серйозним ударом по українській економіці та потужним інструментом у війні, спрямованій на заподіянні шкоди Україні. То як США та їхні союзники можуть змусити Кремль забратися геть?

Перший крок – мобілізувати міжнародну підтримку для зняття блокади. Москву втішає, що країни, які не приєдналися, не виступили рішуче проти її агресії в Україні. Але одними з найбільш постраждалих жертв нестачі продовольства є такі країни, як Єгипет та Індонезія. "Великій сімці" слід розпочати масштабну кампанію публічної дипломатії, щоб переконатися, що ключові країни Африки, Латинської Америки, Близького Сходу та Південної Азії розуміють причини нестачі їжі та очевидне рішення – як мінімум відкрити судноплавство з Одеси для життєво важливих запасів продовольства. Мета полягала б у тому, щоб винести це питання на розгляд Генасамблеї ООН для ухвалення резолюції, яка закликає до припинення морської блокади в Чорному морі хоча б щодо продовольства. Ці зусилля змусять Москву заплатити за блокаду більшу політичну ціну.

США слід створити коаліцію бажаючих країн для створення гуманітарного морського каналу до Одеси для супроводження продовольства з небезпечних вод Чорного моря

Водночас, США слід вивчити можливість створення коаліції бажаючих держав для створення гуманітарного морського каналу до Одеси для супроводу продуктів харчування з небезпечних вод Чорного моря. Цей морський канал можна використати для доставки найважливішої гуманітарної допомоги в Україну. До групи мають увійти союзники з НАТО і особливо Туреччина, а також зацікавлені партнери та ключові держави, що не приєдналися, які імпортують зерно з України, і мають сильний військово-морський флот.

Туреччину слід включити, щоб гарантувати відсутність проблем з Конвенцією Монтре 1936 року, яка регулює прохід суден через Босфор. Враховуючи її сильний флот та досвід успішної протидії Росії на межі війни, Туреччина могла б відіграти ключову роль у будь-якій коаліції. Єгипет є великою країною-імпортером зерна, яка постраждала від цієї кризи, і має флот, який може допомогти у розмінуванні.

Під час війни 2008 року ВМС США доставляли гуманітарну допомогу в Грузію, уникаючи серйозної ескалації з Москвою

Хоча такий підхід має ризик конфронтації з Росією, варто зазначити, що під час війни 2008 року ВМС США доставляли гуманітарну допомогу до Грузії, уникаючи серйозної ескалації з Москвою. Створення великої міжнародної оперативної групи підвищить ризик застосування сили Москвою для перекриття доступу до Одеси та з неї.

Ця пропозиція набирає обертів. 22 травня глава МЗС Литви Габрієлюс Ландсбергіс заявив, що "країни, які вважають глобальну продовольчу кризу серйозним викликом, повинні гарантувати безпечний прохід суден з Одеси до Босфору". Він підтвердив, що забезпечення продовольством не є ескалацією, і для запобігання глибшій кризі необхідні термінові дії.

Паралельно Заходу слід посилити військово-морську оборону України, зокрема, шляхом постачання потужних протикорабельних ракет і мінно-тральних засобів. Данія вже рухається у цьому напрямку, заявивши про постачання Україні протикорабельних ракетних комплексів Harpoon. Вони зміцнять здатність Києва захищатись від Чорноморського флоту Росії, але можуть знадобитися місяці на навчання та інтеграцію до систем берегової оборони країни. Подальші поставки цих систем мають бути негайними.

Зрештою, США, ЄС та інші партнери з усього світу мають розглянути можливі економічні заходи, щоб змусити Москву зняти блокаду. Це може включати ембарго на всі кремлівські перевезення, санкції щодо всіх страховиків російського судноплавства.

Цей широкомасштабний підхід відкриває двері для припинення блокади і збільшує ціну її продовження для Москви, додавши нові країни до списку тих, хто виступає проти війни Путіна з Україною.

Щоб знизити ризик подальшого масового голоду та політичної дестабілізації, світові держави мають зробити пріоритетом термінове відкриття портів України для судноплавства. Операції, необхідні для виконання цієї місії, мають успішний прецедент та можуть бути виконані без серйозної ескалації війни.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

суспільство

путін блокуючи порти хоче зробити масовий голод

Які країни ЄС прийняли найбільше українців

Угорщина опинилася на межі енергетичної катастрофи

Зеленський підписав закон про нові права ВПО

Трамп запровадив нові мита для 60 країн

Останні новини

Вибір редактора

В Україні сьогодні паралізований рух поїздів