11 Вер 2023 - 20:30 від RomanK
Утім, найняті працівники часто стикаються із порушенням їхніх прав. Їм можуть затримувати зарплату, необґрунтовано відмовляти в підвищенні або звільняти, вимагати працювати понаднормово тощо. Чимало співробітників також стикаються із дискримінацією з боку керівників або колег, що може зробити робочі будні нестерпними.Які права мають працівники?
Офіційно влаштований співробітник має права, вони визначені трудовим законодавством:
заробітна плата офіційно працевлаштованого працівника не може бути меншою за мінімальну (на 1 січня 2022 року — 6500 грн);
право на оплачувану щорічну відпустку;
право на оплату лікарняного;
право на достроковий вихід на пенсію через шкідливі умови праці;
право на скорочений робочий день або тиждень через шкідливі умови праці;
право не працювати у вихідні та святкові дні;
право не залучатися до понаднормових робіт без бажання працівника;
право на допомогу у зв’язку з безробіттям (зокрема, у зв’язку з народженням дитини);
право на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
право на захист від незаконного звільнення.
Якщо ж ви не влаштовані офіційно, але фактично є найманим співробітником, це також може бути порушенням. Наприклад, коли роботодавець не оформляє вас на роботу офіційно, щоб не платити податки. Водночас ви не набуваєте трудових прав, і довести їхнє порушення буде надзвичайно складно.
Ще один поширений варіант нелегального працевлаштування в Україні: коли офіційно працівник має мінімальну зарплату, а решту отримує «в конверті». Це грубе порушення з боку роботодавця.
Антидискримінаційний закон виділяє п’ять форм забороненої поведінки:
пряма дискримінація (з людиною поводяться гірше через її захищені ознаки — інвалідність, сімейний статус, гендер тощо);
непряма дискримінація (роботодавець з усіма поводиться однаково, але людина все одно опиняється в гіршому становищі, ніж інші, через свої ознаки);
підбурювання до дискримінації (керівник сам не дискримінує, а делегує це підлеглим);
пособництво в дискримінації (свідома допомога в дискримінаційних діях).
Як виявити дискримінацію на роботі?
Дискримінація на робочому місці може проявлятися як у діях керівництва чи колег, так і в їхній бездіяльності. Інколи вона може бути неусвідомленою. Найчастіше працівники стикаються на роботі з «мобінгом» (від англійського слова mob — агресивний натовп) або цькуванням — як із боку керівництва, так і з боку інших колег. Цькування керівником називають «босингом» (від слова boss — «бос», «керівник»), цькування з боку колег — «булінгом» (від слова bully — «хуліган»). В обох випадках жертвою стає хтось із колективу, кого регулярно принижують або ігнорують.
Про що можна поговорити з керівництвом?
Є кілька маркерів, за якими важливо слідкувати, щоб умови праці можна було б вважати прозорими, а колектив таким, де немає дискримінації:
рівні можливості для всіх у колективі, незалежно від їхніх захищених ознак (тобто їхньої статі, гендерної ідентичності, віку, сімейного стану, релігійних переконань, кольору шкіри, раси, громадянства, мови, стану здоров’я та багатьох інших), у тому числі й однакове ставлення;
однакова винагорода за роботу однакової цінності для всіх співробітників;
недопущення насильства та сексуальних домагань;
справедливі та прозорі практики пошуку нових співробітників і підвищення наявних;
продуктивне робоче середовище, у якому панує етичне ставлення співробітників одне до одного.
Чудово, якщо ви зможете відверто поговорити з керівництвом про важливість усіх цих моментів для вашої компанії та про важливість створення здорової атмосфери на робочому місці.
Коли варто звертатися до суду
Якщо розмова з керівництвом не дала результату — можна звернутися до професійних спілок або асоціацій. Профспілки контролюють дотримання трудового законодавства на підприємствах і можуть протидіяти порушенню прав працівників. Звертатися до профспілок варто офіційно, наприклад, за допомогою звичайної чи електронної пошти. Якщо питання не вирішують, це звернення може стати доказом у суді.
Ви маєте якнайшвидше звернутись до правоохоронних органів, якщо на роботі мали справу з:
насильницькими діями, домаганнями сексуального характеру;
висловлюваннями або діями, що розпалюють расову, релігійну ворожнечу або принижують національну честь та гідність людей;
ситуаціями, де прямо чи опосередковано обмежувалися права людей за ознаками статі, гендеру, віку, сімейного стану, релігійних переконань, кольору шкіри, раси, громадянства, мови, стану здоров’я тощо.