Як Україна долає гострий кадровий голод

• Україна, щоб подолати дефіцит робочої сили, вимушена залучати трудових мігрантів з Азії та Близького Сходу. Основні причини нестачі кадрів – масова еміграція українців, мобілізація та дисбаланс на ринку праці.
  
  

  Про це повідомив голова Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин в коментарі ЗМІ. Він прогнозує, що країні доведеться залучати до 400 тисяч трудових мігрантів щорічно, аби компенсувати нестачу працівників.
  
  Вже є конкретні приклади підприємств, які шукають іноземну робочу силу для стабілізації виробництва. За словами Пендзина, основними регіонами залучення робочої сили в Україну є Південно-Східна Азія (Філіппіни, В'єтнам, Бруней) та Близький Схід. Роботодавці надають мігрантам житло безпосередньо на підприємстві, що вирішує питання розміщення працівників.
  
  На прикладі Закарпатської області вже є успішний кейс – меблева фабрика, яка офіційно залучає працівників із Бангладеш. Одне з підприємств Закарпаття, що займається виробництвом меблів, зіткнулося з гострим дефіцитом кадрів. Попри створені умови та конкурентні зарплати, знайти місцевих працівників не вдалося.
  
  У зв’язку з цим підприємство ініціювало залучення 160 працівників із Бангладеш. Для цього керівництво фабрики веде переговори з Міністерством закордонних справ про офіційне оформлення трудових контрактів. На думку експерта, головними причинами дефіциту кадрів є:
  
  масова еміграція – понад 6,8 млн українців виїхали за кордон, з яких близько 4 млн уже інтегрувалися в інші країни;
  мобілізація – підприємства стикаються з викликами, коли робітники отримують повістки;
  структурне безробіття – профіцит економістів, юристів, журналістів та дефіцит робітничих спеціальностей (водіїв, токарів, зварювальників).
  За словами Пендзина, на рівні держави потрібна стратегія міграційної політики. Вона мала б включати:
  
  створення сприятливих умов для трудових мігрантів – офіційне працевлаштування, соціальні гарантії, безпека;
  повернення українців із-за кордону – економічні стимули та покращення якості життя;
  розвиток ринку праці – залучення жінок у "чоловічі" професії, використання потенціалу осіб з інвалідністю.

  
  
  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: