"Північний потік - 2" задуманий як покарання для України

• Die Presse: Жоден інший проект в ЄС не викликає настільки суперечливі дискусії, як запланований російський газопровід «Північний потік - 2». Австрія підтримує цей проект. Концерн OMV навіть бере участь в його фінансуванні. Чи треба будувати «Північний потік - 2»?
  
  

  Марош Шефчович: Якщо цей трубопровід буде побудований, то на нього повинні поширюватися закони ЄС на нашій території. Кращим рішенням було б обговорення того, як це можна зробити. Від захисників проекту часто можна почути, що цей газопровід - чисто комерційний проект. Але я можу сказати, що ще жодного разу не бачив комерційного проекту, яким би займалися стільки глав держав і урядів. У випадку з «Північним потоком - 2» мова йде не тільки про бізнес. У цього проекту - вельми політичний і розкольницький характер.
  
  - Оскільки ЄС побоюється, що Україна як транзитна країна буде обійдена?
  
  - Коли було оголошено про цей проект, то Росія ясно дала зрозуміти, що він задуманий як покарання для України. Тепер ЄС з одного боку мільярдами євро допомагає Україні підняти на ноги економічні структури, а з іншого боку ми повинні підтримати проект, який позбавить країну щорічних транзитних мит в два мільярди? На щастя, в ЄС існує згода про те, що транзит газу через Україну буде мати для ЄС пріоритетне значення і після 2019 року. Такої ж думки дотримуються Австрія і Німеччина. І ми все частіше чуємо голоси з Росії, які допускають, що транзитний шлях через Україну треба зберегти.
  
  - Може, для ЄС байдуже, яким шляхом до нас приходить російський газ?
  
  - Ні. Для нас транзит газу через Україну має стратегічне значення також з міркувань диверсифікації. Деякі підприємства з ЄС готові до того, щоб перейняти транзит і забезпечити виконання правил ЄС і безперебійні поставки. Банки розвитку готові оплатити ремонт мережі трубопроводів. Це перш за все важливий сигнал для України. А також для всіх східноєвропейських членів ЄС, які більше платять за російський газ, ніж Західна Європа, хоча географічно вони розташовані ближче.
  
  - Чи означає це, що «Північний потік - 2» не потрібен?
  
  - Ми хочемо вести переговори, але спочатку має бути ясно, що в кінцевому рахунку наше право буде мати значення. Було запропоновано змінити директиву газового ринку ЄС, щоб підпорядкувати офшорні трубопроводи, такі як «Північний потік - 2», правилам ЄС. Глава «Північного потоку - 2» Маттіас Варніг (Matthias Warnig) вважає, що це вб'є проект, тому що тоді Газпром не зможе більше бути власником і постачальником. Це не так. Є одна причина, чому ми це запропонували. Ми хочемо пояснити, що Третій енергетичний пакет ЄС цілком прийнятний до трубопроводів, які проходять по території країн-членів ЄС. Більше половини всіх країн-членів ЄС вимагають цього зміни. Або є інша альтернатива? Якщо консорціум побудує цей трубопровід зараз, то він дуже скоро отримає скарги від держав ЄС, громадських організацій і підприємств. Ми пропонуємо переговори, в результаті яких принаймні буде забезпечена правова безпека. Ми повинні також обговорити, що означає продовження поставок газу в ЄС через Україну.
  
  - Скільки проектів трубопроводів нам ще треба? Чи немає небезпеки, що дорогі інвестиції будуть викинуті на вітер? Яка ваша думка? Чи потрібно Європі ще більше російського газу або, наприклад, більше американського?
  
  - Згідно з нашими оцінками, в 2030 році ЄС буде споживати 400 мільярдів кубометрів природного газу в рік. Це приблизно рівень сьогоднішнього дня. При цьому відомо, що запаси газу в Північному морі вичерпуються. Тому ми буде більше імпортувати з третіх країн. Як клієнт, який в день витрачає один мільярд євро на енергію, ЄС заслуговує найкращу ціну, найкращу якість без всяких політичних пасток. Росія залишиться найбільшим постачальником. Але поряд з цим є Норвегія, Алжир, перші поставки скрапленого газу та те, що експерти називають «новою Норвегією», - великі родовища газу між Кіпром та Ізраїлем. У цьому - наша безпека постачання.
  
  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тиск гривні: Бензин почав дешевшати на АЗС
  
  - Прихильники енергетичного повороту вважають, що цю безпеку Європі може дати тільки повна відмова від викопного палива.
  
  - Коли мова заходить про скорочення CO2, то у Європи - самі амбітні цілі. Ми є єдиною економікою, яка взяла на себе зобов'язання до 2030 року подолати зміна клімату. Ми переживаємо глибоке зміна енергетичної системи, яка була заснована 120 років тому на нафту і газ. У 2030 році ми навіть за найбільш песимістичними сценаріями будемо 70% нашої електроенергії отримувати без CO2.
  
  - Однак Брюссель дозволяє шести державам підтримувати вугільні та газові електростанції. Чи немає тут протиріччя?
  
  - До 2020 року ЄС має на 20% скоротити викид CO2 в атмосферу, 20% енергії отримувати з альтернативних джерел і на 20% ефективніше використовувати енергію. Двох з трьох цілей ми досягнемо. Ось тільки з ефективністю використання будуть проблеми. Я сподіваюся, що до 2030 року ми виконаємо наші цілі. Підприємства в окремих країнах, про які ви говорите, - це необхідна страховка гарантованого електропостачання в цих окремих країнах. І вони отримають дозволу на роботу тільки після того, як пройдуть жорсткі випробування. Виграти можуть не тільки електростанції на викопному паливі, але і використовують поновлювані джерела енергії. Але тут ми хотіли б мати більш суворі правила.

  
  
  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: